Я хочу себе назавждИ запросити
В твоє божевільно-щасливе життя...
В якому взаємне бажання любити
Щомить берегтиме святе почуття...
Де затишок дому сильніше магніта
Нас вабити буде нестримним вогнем...
Дитячою радістю вщерть оповитим,
З невичерпним морем споріднених тем...
Я щиро в це вірю, моя попелюшка,
Хоч я і далеко не зоряний принц...
Та так мене тягне прилинуть до вушка
І вірші шептати тобі горілиць...
Всю, цілу в собі до без тям вполонити,
П'яніти від подиху, погляду, вік...
Щоб ти всьому світу могла об'явити,
Що поруч з тобою із мрій чоловік...
Хтось з боку знов скаже: таких не буває, -
Все в силах, у прагненні тільки обох...
Нас кілька разів проганяли із Раю,
Тому й не даремно нас звів, мабуть, Бог...
Вдивляюсь на відстані в пристрасні очі,
Цілую жагучі і спраглі вуста...
Неначе нектар, тебе випиту хочу,
Тобі віддаватись до лишку, до ста...
Запрошую в край одержимого щастя,
Де серце лишень від натхнення щемить...
Ти віриш мені? Що задумане вдасться?
Тоді не вагайся кохати й на мить...
| 
та
у Вас