НЕ РІВНЯ В ЛЮБОВІ
Два деревця росли, у дружбі жили,
Kaлина ніжна і крислатий дуб,
Здавалось дуб давав калині сили,
Вона ж тулилась, пригортала чуб.
Усе ділили! Сонячні проміння,
Дощів краплинки,ночі зоряні,
Пісні пташок і чайки голосіння
Любов пашіла в дні ці весняні.
Минали роки , гнався дуб угору,
Широко віти розпускав свої,
Прикрив калину,залишив убогу,
Тулила стовбур, не чула солов’їв.
Все плакала, від болю завмирала,
Всихало гіллячко, вже більше не цвіла,
Не чув вже дуб,калинонька шептала,
Люблю тебе! Густішала імла.
Ось так буває і в людей. Кохання
Умре, коли зійдеться не рівня,
Не віддавайте серце без пізнання,
Така любов завмре, піде у забуття.
Додав: Таля (14.06.2020)
| Автор: © Наталія Буняк
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1286 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА