Стук-стук...

Стук-стук, стук-стук...                                              
Стук-стук, стук-стук,                                               
Обійми ніг, обійми рук,                             
Відгомін двох близьких грудей,                             
Сердець закоханих людей...                     
Емоцій ідеальне лего,                                          
Запаморочливеє ехо,                                                
До втрат свідомості висоти,                                  
Медові відчуттєві соти...                                          
Вуста до вуст, вуста в уста...                                      
Вуста до вуст, вуста в уста,                                     
Час зупинивсь на грані ста,                               
Бо загадали в унісон,                                        
Щоб не спинявся дивний сон...                             
Торкання жару їхніх тіл,                              
Розпечених цілунків-стріл,                              
Немов нагріли шквали вітру,                                   
І ніч розклали на палітру...                                      
Зоря і Місяць, Місяць, Зірка...                         
Зоря і Місяць, Місяць, Зірка,                         
Вона - із ним щаслива жінка,                                 
А він - той справжній чоловік,                       
Якого стрінеш раз на вік...                                    
Таке буває, вірте - буде,                                     
Про це не раз писали люди,                                  
Так віддаватися дощерті,                                        
Щоб, навіть, в день один умерти... 
Стук-стук, стук-стук...                    
Стук…, стук…, стук…, стук...                                      
Стихає в небі ніжний звук,                                
Лежить єднання долі сиве,                                     
Але в обіймах…, що є сили...                                         
Такого варто заслужити…                                          
Не кожен здатен іншим жити…                               
І наймудріший - хто засвоїв:                                   
По-справжньому кохають… - двоє...