Ти ідеш без мене чарівнОю ніччю, І цілує дощ все твоє обличчя, Що б не говорила, як би не зітхала, Це - пусті слова, бо ти не кохала… Ти холоднокровна, пустотіла лялька, Ззовні невгамовна, але просто калька, Напоказ шалена, а духовно ница, Бо із гобелена щастя не напиться… Всю твою відвертість продуває вітер, Досконалим платтям суті не прикрити, І до зір якби сповідь ти кричала, Почуттів нема, їх в тобі замало… Ти холоднокровна, пустотіла лялька, Ззовні невгамовна, але просто калька, Напоказ шалена, а духовно ница, Бо із гобелена щастя не напиться… Не розрадить темінь, не обійме Місяць, В ній немає нас, він тебе боїться, Бо не варто грати, в ліжку ворожити, Варто відчувати, коли треба жити… Ти холоднокровна, пустотіла лялька, Ззовні невгамовна, але просто калька, Напоказ шалена, а духовно ница, Бо із гобелена щастя не напиться… Я дощем цілую, обіймаю ніччю, У вітрах тамую ніжність чоловічу, Чорно-білі тіні, Місяць колихають, Все такі ж, незмінні, і кричать... кохаю…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1257 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
