Ти ідеш без мене
чарівнОю ніччю,
І цілує дощ
все твоє обличчя,
Що б не говорила,
як би не зітхала,
Це - пусті слова,
бо ти не кохала…
Ти холоднокровна,
пустотіла лялька,
Ззовні невгамовна,
але просто калька,
Напоказ шалена,
а духовно ница,
Бо із гобелена
щастя не напиться…
Всю твою відвертість
продуває вітер,
Досконалим платтям
суті не прикрити,
І до зір якби
сповідь ти кричала,
Почуттів нема,
їх в тобі замало…
Ти холоднокровна,
пустотіла лялька,
Ззовні невгамовна,
але просто калька,
Напоказ шалена,
а духовно ница,
Бо із гобелена
щастя не напиться…
Не розрадить темінь,
не обійме Місяць,
В ній немає нас,
він тебе боїться,
Бо не варто грати,
в ліжку ворожити,
Варто відчувати,
коли треба жити…
Ти холоднокровна,
пустотіла лялька,
Ззовні невгамовна,
але просто калька,
Напоказ шалена,
а духовно ница,
Бо із гобелена
щастя не напиться…
Я дощем цілую,
обіймаю ніччю,
У вітрах тамую
ніжність чоловічу,
Чорно-білі тіні,
Місяць колихають,
Все такі ж, незмінні,
і кричать... кохаю…
|
у Вас 
