Хіба можливо так когось кохати як я тебе?
Мені не соромно про це казати – це все моє!
Не стримати, не втримати в собі – велика сила!
Якщо закрию, то знесе пів міста, з нею все можливо!
Якщо кохаю я, то з головою в омут!
Якщо жадаю, то до попелу удвох…
Одне життя ніхто не дасть прожити знову…
Щоб так любити, прожити треба не одне життя.
Не раджу я нікому віднімати мою любов!
Хоч як сам д’явол буде світ весь дарувати за тебе знов…
Щоразу з попелу умію возродитись знов і знов…
Не раджу ворогом моїм родитись і нищити мою любов!
Я можу потонути лиш в тобі…
Скоритись можу теж лише перед тобою!
Не зломлять мене навіть через біль,
Нехай тікають стрімголов, коли восстану знову!
Більше не здамся я на милість світу,
Я завжди душу й серце збережу.
Вогонь любові я не дам згасити.
Не втішиться ніхто більш крізь мою сльозу!
Не відступлюся, не скорюсь незгодам.
По краплі камінь, кригу розітну…
Я вистою у будь яку негоду.
Нікому, й бідам не віддам кого люблю!
Крізь біль мені відкрили мою силу…
Ти мені крила мої повернув…
Нікого так ніколи не любила!
Мені не прикро і не соромно, що так люблю!
І осуд хай залишать в своїй жмені!
Плітками харч замінять хай собі!
А я любитиму сьогодні, завтра і щоднини…
Бо я жива лише коли люблю!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1268 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
