Одного ранку ти зрозумієш,
Що я пішла…
Тепла любові ти не відчуєш,
Його нема…
І образ поруч як « гірка редька»
Нарешті зник…
Залишиться лиш твоя тиша,
В якій ти звик…
І біг щоденний, пустий по колу -
Твоє життя…
І люди-маски, як ти, довкола
І сум’яття…
І скажеш: знову нарешті вільний,
І я це я!
У пошук нового підеш по світу,
Там де не я…
І якось ввечері у тихих сумерках
Відчуєш щось…
Що наче пусткою, у грудях прорвою
Засмокче щось…
І пригадаєш ти якогось вечора –
Мене нема…
Не обійму тебе теплом світанковим,
Бо вже не там…
Бо у душі моїй, де та любов жила –
Попіл-пустеля…
А ти писатимеш, вірші творитимеш
На твоїй стелі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 