Ніжно дмухаю на пух, Невагомий кожен рух, Фантазую, що твій слух, Чує подих мій на пух… Доторкаюся до мрій, До звабливо-довгих вій, В серці, наче буревій, Почуття шепочуть: «Мрій»… Відчуваю, як вуста, Мов із чистого листа, Нереально, не спроста, Тихо п’ють мої вуста… У зіницях: «Не забудь», Між думками – каламуть, Пух – любов, вітри візьмуть, Хоч на мить моєю будь…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
