Холодіє від минулих Недоніженості шкіра, Відпускаю обманулих, І шепчу: - А де ти, щира?... Однолюбом народився, А зрадливостей манірних Так в житті вже надивився, Що питаю: - Де ти, вірна?... Знов захоплююсь, літаю, Розчаровуюсь буремно, Розум в тіло повертаю: - А буває ще взаємна?... Ходять підлі, мнимі, хтиві, Манни хочуть, без розмов, В меркантильному мотиві Мріють нишком про любов…
"Обманулих" - невдалий неолоґізм (очевидно, калька з російського ""обманувших"; при тому, що є з десяток альтернатив: https://r2u.org.ua/s?w=%D0....ight=on ).
А щодо змісту, то, на мій погляд, це хибна позиція: я весь такий чистий, світлий, щирий..., а навколо мене всі зрадливі, підлі, удавані, хтиві, меркантильні... Як слушно співається (A. Celentano "Confessa"): "Chi non ama, non sarà amato mai" (Хто не любить, ніколи не буде любленим).
Отже: Не дай, Боже, щоби нас любили, але дай, щоби ми любили! :s-8:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
