Даремно тих жінок карати, Які закохані в карати, Вони покарані, бо – ниці, Хоч біжутерно – чарівниці… І не виводяться в тих воші, Хто з вами виключно за гроші, І намагатися не варто, Себе, в них доля, продавати… Не створить затишку динамо, Відверто кажучи між нами, Таким весь час на сцені грати, Хоч їхнє місце – швидше – грати… Наївся фальші і напився, Не раз замріяно купився, Не хочу відьом, фурій, - досить, Хто любить, та… любові… просить…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
