Не вмію вже писати прозу, Немов від тяжкого наркозу, Виходжу з виру почуттів, Яких, римуючи, хотів… Перегортаю всі сонети, Встаю на ноги після злету, Здавалось, неймовірних пав, Та знов на віршів пір’я впав… Збираю щем у кожнім слові, Розчарування у любові, Стираю з вуст нещирий мус Помад дволиких, підлих муз… Палю в умі усі присвяти, Пече в душі вогненне свято, І в такті фраз, зворотів, речень, Виводжу ямби нових зречень… Пора, мабуть, писати збірку, Аж надто боляче і гірко, В собі без рим тримати прозу, Коли вже вийшов з-під наркозу…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас