| Сиділа МРІЯ серед трав,
Жила в кульбабці...
Співала пісеньки для хмар…
В’язала капці…
І завжди вірила вона,
Що знайде серце…
І як співатиме пісень,
Воно озветься…
Та тільки час невпинно йшов
І чулось ехо…
По Мрію серце все не йшло…
Мабуть далеко…
І може плакала б вона –
чарівна МРІЯ…
Та поруч подруга була –
міцна Надія…
| 
у Вас 
