Не знаю, як тобі сказати, Як передати почуття, Яке вдихнула ти з азартом, Мене вернувши до життя… І так відверто, так невинно, Ніхто мене не цілував, Лічу моменти щохвилинно, Горю вогнем посеред лав… Я розумію: ми – не рівні, Ти – надто юна, неповторна, Що зможу дати я царівні? Та у душі звучить валторна… І ніжність шовку твого тіла, І ті відверті зорі-очі, Для мене ти палахкотіла, Чому настільки мало ночі?... Не сплю, з наївністю чекаю, Жену думки самообману, Бо від реалії втікаю, Бажань, ілюзії, дурману… Ти заслуговуєш на щастя, Яскраве, радісне, безмежне, У тебе, вірю, все удасться, Ти мрії візьмеш, мов належне… Я зникну, вибач, як з’явився, Тобі не буду заважати, Бо ти – достойна неба висі, А почуття мої – не жарти…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1288 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
