Скажи, ну чим я завинив? Чому мовчиш ти так жорстоко? Бажаєш, щоб я вовком вив? Для чого б’єш по серцю током? Хіба ж я винен, що люблю? Хіба ти винна, що – кохана? Тебе крізь простір голублю, Розлуки в грудях ниє рана… Заговори, прошепочи, Немов від вітру в полі колос, Молю тебе, лиш не мовчи, Почути хочу милий голос… Не прикривай до мене вій, З-під них думки твої пророчі Безмовно кажуть: «Мрію…», «Мрій…», Чарівні, карі, ніжні очі…
Я відчучаю як у серці вашім любов тремтить вже на крилі життя .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
