Нарешті штиль, безмовна тиша, Не підіймається цунамі, Човен самотності колише На горизонті поміж нами… Прозорі води океану Відносять серце далі, далі, За мить міраж тебе розтане, Мене розмиє на деталі… Ти так давно цього хотіла, Набридли вуст кристали солі, Де я торкався твого тіла, Ти розпочнеш нові гастролі… Плескають риби, крячуть чайки, Тебе захоплює проміння, Бо вже мої не тішать байки, Вітри роздмухали уміння… У невідомість лине човен, Без тебе – байдуже, в нікуди, Водою розум досі повен, Та пустотою сушить груди… Безвільний штиль, безмовна тиша, Не підіймається цунамі, А я живу тобою лише І що намріяв поміж нами…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-