Як ти мене давно не обіймала, Не запускала пальці у волосся, Не шепотіла: «Мало…, мало…, мало…», А я це чую досі…, досі…, досі… Мов не на мене ти колись дивилась, Завороживши очі в очі тіло, І так натхненно серце в серці билось, І ми метали стріли…, стріли…, стріли… І прокидались з дотиків мурашки, У ейфорії збудженою кров’ю Зі сном боротись нам було не важко, А зараз важко й марити любов’ю… Я роздаю усім твої цілунки, Жаркі колись, та холодом пройняті, Твої безмовні опіки і трунки, І знов курю кальян на чистій м’яті… Поміж зневіри падаю в кохання, Я віддаю отримане достоту, Розчарувань не меншає зітхання, Бо хочуть затишку, не ллючи поту… Як ти мене давно не обіймала, Не запускала пальці у волосся, Не шепотіла: «Мало…, мало…, мало…», А я це чую досі…, досі…, досі…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1400 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас