...коли душа з душі причастям напилась сили жити щастям...
Раптово, мовчки, мимоволі, З’єднались душі, спраглі, голі, Від всіх умовностей звільнились, Мов тліти в тілі потомились… Вони зустрілись не сьогодні, Хоч цілувались, як голодні, Жили без смаку насолоди, Бо не давали їм нагоди… Навколо них не існувало, Ні світу, звуків, ні людей, Було їм миті тої мало, Бо рвалась пристрасть із грудей… Її рука його ловила, Невинно, з усмішкою, мило, Він в ній кохання обіймав, Їх люд і час не переймав… Він вдома знову пише вірші Про очі в світі наймиліші, Вона йому – в думках листа, Свої торкаючи вуста… Між ними – гори, прірви, ріки, Та ні одні не стишать ліки, Коли душа з душі причастям Напилась сили жити щастям…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1367 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
