Що, скажи мені, наше “кохання”
Із тобою мені принесло?
Невичерпні глибини страждання,
Незлічене принижень число.
І чи можна сказати “він зрадив!”,
Як потрапивши в той буревій,
Шквал емоцій, мінливості градів,
Я від тебе сховався у Ній?
А тепер здалека споглядаю:
У щоденності хтивих марнот
Послідовники радо вступають
На кохання твого ешафот.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
у Вас 
