І в провидіння вірю дужче, що нас звела не просто кава…
Щодня я буду пити каву, Питатиму про мрії мовчки, А ти стрічатимеш лукаво Моєї усмішки куточки… Гірчинку міцної робусти Я зацілую до нестями, І пінку, що ти збила густо, Сердечком виклавши між нами… Ну й хай та кава охолоне, Я надивлюсь на ясні очі, Вуста, що манять до полону, Немов на зірку, серед ночі… Не раз вернусь за ароматом, Тебе із кавою вдихати, Твій погляд, наче ультиматум, Красою кличе надихати… Допив, дивлюсь на темну гущу, А там – вогонь, а там – заграва, І в провидіння вірю дужче, Що нас звела не просто кава…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
