Красива…, до втрати розуму… Якась неземна, ефірна, П’янію метаморфозами, Жіночна, аж неймовірна… Я досі милуюсь поглядом… Сповитий, неначе чарами, То в жар, то проймає холодом, Очима звабливо-карими… І тішусь густими косами, Тепло у руці тримаю, Душа цвіте абрикосами, Пелюстками губ проймає… Торкнутися б ще до вічності… Вдихнути на повні груди, Бо сміху твого ліричності Не можу ніяк забути… Прокинешся ти з трояндами… Наповниш світанок позами, Освітиш життя гірляндами, Лишивши мене без розуму…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
