Ми сидимо один проти одного...
Ми сидимо один проти одного, Допиваємо чай за столом. І між нами загробне холодність. Ти дивишся на дощ за вікном. Відчуваєш ти, що я все знаю! Тільки тут нічого не скажу. Знаю хто тебе проводжає І довозить до дому до сну. Ну давай, перейди на крик! Розкажі який я не такий. Що чекала від мене ти іншого. Ти мовчиш. Ти йдеш? Так постій! Та не був я таким вже хорошим. Так закритий я, як не крути. Що мовчиш? Та йди ти! Але все ж У тебе що всередині скажи! Все мовчиш ти і я мовчу так само. Тільки думки як кулі летять. І так тихо ... Годинник цокає. І так сумно тіні стоять. Ми сидимо один проти одного, Поховавши любов за столом. Ось і чай наш остиглий закінчився. Дощ закінчився там за вікном ...
Додав: andriyvasiliev (31.12.2021)
| Автор: © Андрій Васильєв
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1351 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : Вірш дихає вдячністю і новонародженою радістю. І справді, кожен день - як Божий дар.