Не скажу поганого ні слова, Я хотів і марив бути всім: Хто тебе почує без розмови, Хто для тебе звершить в разів сім… Ти обрала ницість і буденне…, Я шукав незриме почуття…, Йди собі, надалі, та без мене…, Ти мені отруїла життя…. Ще ніхто не бився дико в двері, Бо ніхто не зміг так розвести, Ніжно посміхаючись в етері, Дбаючи про Інстаграм-пости… Ну, окей, закоханість, Мальдіви… Ну, обручка, - перша в океан… То іди собі під лаврів співи… Не пускай оманливий туман… Хто хотів, про мене вже подумав… Хто образився, про мене написав… Я – не той, зітри мене без суму… Я – той самий, іншим і не став… Хочу щастя…, лишитись собою… У мені – клекоче почуття… Зраджене, не раз, але любов’ю Прагну я прикрасити життя… Будь собі яскравою, без мене… І щасливою, бажаю тобі, будь… Так, життя – бентежне і шалене… Не було мене, наснилося…, забудь…
Гарно ви змалювали проблему інста-селфі-культури. Головне, щоб була "картинка" (упаковка) якісна, а далі - хоч темний ліс!!! Поділився одразу вашим твором на фейсбук-сторінці "Анумо..."
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
