Прокинувшись, готую каву… Дивлюсь на неї, сплячу, мить… Красиву, чисту і цікаву… Вчорашнє ніжністю щемить… Біжу натхненно на роботу… Дивую всіх, спиняю час… Вона в очах – мені навпроти… Бадьорить, гріє, душу, нас… Мене жагою запалила… Своїх обіймів і чекань… Немов азоту в серце влила… Без дорікань і нарікань… І я пишу, творю, малюю… Танцюю в морі протиріч… За звершення її цілую… Бо духом поруч, віч-на-віч… І щосекундно шлю привіти… Минаю зваблення розпуст… Кричу «люблю» усьому світу… Торкаюсь подумки до вуст… І над усе я рвусь до власті… Її закоханих очей… Бо хочу спокою і щастя… Сплетіння днів, сплетінь ночей… А ставши тихо на порозі… Буденне, втомлене пройде… Вона мене, мов у наркозі… Бажає, хоче, мріє, жде… Нема відвертішої миті… Що відродила б швидше, лунко… Аніж взаємно оповиті… П’янким і спраглим поцілунком…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
