Ми народжені в вік без любові...
Коли: "люби дитину, поки вона спить"...
Коли: "я вчу тебе рости, і сили"...
Коли їжак від дотику тремтить...
Ми виросли - своїх батьків ми діти...
І кожному з нас алфавіт дали...
Любов як розпізнати й як любити ...
Та лиш інструкції не знали досі ми...
В моїй було закладено ділитись,
обійми й відстань ніжність й запах свій...
В твоїй було навчити жити й битись...
Відстоювати себе й простір свій...
Так, кожен на руках із алфавітом...
Йде по життю... І кожен сам один...
І кожен хоче любленим й любити...
Та в кожного є алфавіт лиш свій...
Творець - любов... Любити - його воля....
Та як почути нам усім любов?
Як Вавілонську вежу відновити?..
Освоїти знання усіх цих мов ...
Жаль огортає моє серце й душу ...
Що мови я не знала й твоїх слів...
Твою любов зовсім не помічала...
Та й сам чи розумів, що говорив...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Глибокий алегоричний вірш про кармічну справедливість і моральне покарання. Вміло описали "бенкет долі", де людина змушена "скуштувати" наслідки своїх вчинків. Ех, якби ж вж
у Вас 
