Моя душа не є потребою твоїй...
Не твоє ехо радості у світі...
Я не світанок ніжний світлий твій...
І не твої обійми де, як діти...
Я просто не співпала почуттям...
Для тебе я не рідна й не чуттєва...
Тому і ти не тут і я не там...
Хоча для серця мого це дилема...
Так сталось... І хоча біжить сльоза...
Я відпущу на волю свою душу...
Тюрмою стали вірність й почуття...
Під їх вагою гинути не мушу...
Я книга мабуть інших авторів...
Для того хто шукає глибиною...
Не лише пристрастю, шаленістю вогнів...
Коли адреналін веде весь час до бою...
У мене тиша й ніжність в сторінках...
Світанок... Ти ж завжди галдиш совою...
Для мене у душі любов є скарб...
Для тебе ж, як одвічний акт двобою...
Для мене цінно чути подих твій...
Читати у очах: ти знаєш? Знаю...
Коли тривога зтишується враз...
Взаємною людською теплотою...
Життя різке і часто не просте...
І все галопом, всюди круговерті...
Мені: люблю тебе, розсіє все...
Мовчання тихе поруч теж не вісник смерті...
Для мене, щоб довіра як собі,
а іноді і навіть трішки більше...
Щоб захист відчувати у тобі...
І спокій : тут я, поруч...завжди...тихше...
Любов - це не боятись моїх сліз...
Бо відкриваю у любові душу...
І надзвичайно щирий завжди сміх...
Хай він лише єдиний серце душить...
Хай тут не рай...і часом перепони...
Розчарування страхами ятрять...
Я ж вірю в щастя спільне у любові...
Я не втомилась крізь любов зцілять...
Моя ж душа не затишок твоїй...
Не мій цілунок на світанку - мрія ...
Для тебе не найкраща із творінь...
І не зі мною завтрашні надії...
Я просто інша, тобі не твоя...
Я камінь граней майстра-ювеліра...
Для тебе ж мабуть просто я чужа...
Зі мною ти не бачиш свої крила ...
Так сталось... Помилилася любов?..
І довго довго тихо догорала...
Хоч в допомогу світло молитов...
Від нерозділеності краплями згасала...
На волю свою душу відпущу...
Хай у любові сяє мені вранці...
Свою любов з обіймів відпущу...
З тобою мрії розпущу крізь пальці...
Моя ж душа не є потребою твоїй...
Не ехо радості для неї в світі ...
Так сталось... Заблукала я в світ твій...
Між воєн не змогла зростити квітів...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2210 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
