Я тебе люблю!

Твоє розпатлане волосся

Не зменшило мого кохання,

Його перистохмарість бачу й досі,

Любить не втратив я бажання.

Ти опускаєш тихо очі,

Бо туш на віях не блищить?

Твоя краса, чарівна і дівоча,

Й без туші – зірка, “Маскара” – лиш мить.

На щоках витерлись рум’яна,

Поблід, обсипавсь макіяж?

Природність лику срібно-полум’яну

Хоч раз побачу не тираж.

Ти хочеш миттю намастити губи?

Помаду з сумочки береш? Ну, зупинись.

Ти надприродна і без маски, люба,

Заглянь у дзеркало душі моє, всміхнись...

А я з коханням пригорну тебе до себе,

Віддам всю ніжність, доброту свою,

Зніму зірки тобі не тільки з неба,

І крикну світу: - Я тебе люблю!!!