Скажи, а ти уже щаслива? Чи є у тебе «синій птах»? Чи манить ще та тепла злива, Що сіль лишила на вустах? Тебе, мов каву, вчора зранку Я ніжним спогадом надпив, Обняв думками, серця бранку, Очима пестив і любив… Ти щось питалася у мене, А я єством ніяковів, Бо знов ввижалося шалене, Коли цвіт папороті цвів… Така сяйна, чарівна, чиста, До божевілля – неземна, Вся сніжно-біла, урочиста, Для мене чи – таки – сумна… І я сказав якісь дурниці, І ні про що не розпитав, Горіли полум’ям зіниці, Від несподіванки літав… Ти повернулася грайливо І вдаль від мене попливла, Услід дивився я мрійливо: А враз оглянешся… Імла…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1803 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
