Життя, поділені на пів, Як пазл здобутку і провини, Правдивих досі бракне слів, Іду повз блудні половини… Чекає хтось, а хтось несе, Комусь приємно бути тінню, Та є і ті, хто над усе Себе присвячують світінню… Пташиний знову чую спів, До болю рідні, ніжні ноти, Тинявся світом та не вспів Порозгубити серця цноти… І досі вірю в почуття, Ним кожен день натхненно грію, Хоч не одне прожив життя, Але свою не зраджу мрію…
Такий гарний, красивий вірш. Дякую. Бажаю натхнення і творчих успіхів. :up:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
Дякую. Бажаю натхнення і творчих успіхів. :up: