Здвигни очі! Глянь на мене!
За`що? Не питай!
Просто подивись на мене!
Змилосердися і пpосто помовчи...
А, як хочеш, помовчімо разом.
За`що? Не питай! Ти зрозумієш-
Заглянь в мої вологі очі,
якщо зумієш прочитати,
очі, замість мене тобі скажуть.
Тепер, в них заблищить одна сльоза,
а, сміх твій- то є птах під небом.
Руки твої- наче гілки берези,
і жив я без блакиті неба,
без першоліта, без надій квітучих.
Твої очиці є краплинaми роси,
в які вдивляється надсинє небо.
Твоє ціле лице-у світлі,
коси твої горять, наче жита`.
В моїх ночах місяця не було`,
тому поблід я в темряві нічній,
тому я простягаю змерзлі руки,
і спрагло в очі я твої вдивляюсь.
Крізь них, угледіти можливо твоє серце,
тому тебе я сильно так люблю!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 270 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
