Не знаю, як ти це сприймеш, Тріпоче серденько, неначе Йому замало стало меж, І знов закохане, юначе… Пишу вірші, в’яжу слова, Мені так легше говорити, У ейфорії голова, Себе для тебе мов творити… В тумані диму, морі кав Щодня під сонцем і в негоди, Там, де зустрів, тебе чекав, Шукав сміливість і нагоди… Ти – неповторна, не проста, Тебе викохували в щасті: Чарівні очі і вуста, І коси – промені хвилясті… Немовби той солодкий сон, Коли не хочеш прокидатись, Бо страх, що мрійний унісон Не буде пазлами складатись… Я – сильний, ніжний чоловік, Така ти – юна і прекрасна, Ну, вибач, випередив вік, Хоча й любов усім підвласна… Дозволь мені побути тим, Хто хоче жити почуттями, І не лише кальянний дим Пускати в груди до нестями… Не маю права зазіхати, Та ці натхнення – не лукаві, Ти не накажеш: не кохати, То може стрінемось на каві?...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
