Ти та ейфорія моєї душі, Яку я просив у неба, І серце диктує мені вірші, Невпинно лишень для тебе… П’янію бурштином твоїх очей, Від вуст завмирає подих, Лічу я зірки у пітьмі ночей, Але без ілюзій жодних… І щиро, відверто тебе люблю, Неспішно ступаю кроком, Злякати голубку боюсь свою, Невчасністю, ненароком… Палає у грудях натхнення жар І кличе до нових звершень, Сягає від щастя самих Стожар, Бо так я кохаю вперше… І тим почуттям, у мені, без меж, Тепер підбираю ємність, Бо вірю, що ти цю любов приймеш, Відчувши святу взаємність…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 508 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
