Хтось скаже – це казка, що так не буває: Без дотику – ласка теплом напуває І потяг – в зіницях, і пристрасть – безмовна, Взаємність – на лицях, свята, безумовна… І щастя – затишне, жадана – нагода, Все – чисте, безгрішне, довір – насолода, Він просто вдихає, вона – надихає, І ніжно зітхає: - Кохає…, - Кохає… За ним вона в’ється, без неї – сумує І серденько б’ється відлуннями суєт, Спросоння шепоче про нього в подушку, Вві сні він охоче цілує за вушко… Неначе на лодках, на відстані вітру, У муках солодких хвилюють палітру, Вона – видихає, а він – надихає: Та ніжно зітхає: - Кохає…, - Кохає…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 154 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
