Роз'їло серце й душу кислотою... Гірчать іржею на губах слова... Від твоїх слів болючих стала я німою... Від них неначе пів життя нема... І ніби ж слів нема і ти далеко, а кожен дотик думки теж гірчить... І осадом десь душу каламутить... І відгомін вертає знову в ту мить... Не знаю де б узяти такий засіб, щоб змити з себе гіркоту тих слів... Бо навіть Богу соромно зізнатись... Про гірку "правду" що у кров ти влив...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 239 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
