Ти – не захоплення, Ти – долі одкровення,
Щасливий затишок, свіча мого життя,
Мені відкрила світ Твого наймення,
Тепер я знаю силу Почуття…
І я літаю, так розкривши крила,
Як ще ніхто ніколи не літав,
Бо довго йшов, щоб Ти мене зустріла,
Щоб поруч Тебе я крилатим став…
І – вір, не вір, не прагну Твого тіла,
Молюсь на Тебе, пишучи вірші,
Щоб Ти їх чути, бачити хотіла,
І пригортала ніжно до душі…
Так, я романтик, відданий, з Любовʼю
Тріпоче серце, рветься до небес,
Бо ради Тебе, житиме з Тобою,
І вже не зможе, бо не хоче, без…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 