Я знаю, Ти мене читаєш… Тому Кохаю кожну кому… У мого серця, мов питаєш, Про те, що не скажу нікому… І не ховаюсь за словами… Існую ними, відчуваю… Вони – той подих, поміж нами, Пишу Тобі – відпочиваю… І кожна крапка – стукіт серця… І кожна фраза – наш початок… Хай почуття в Тобі озветься, Віршем про нас, без опечаток… Читаючи, мене почуєш… Заб’ється серденько до щему… Я не живу без Тебе, чуєш?... Давай напишемо поему… Ба, навіть знаю, як назвати… До Тебе лиш пером махав… Тепер я певен, вірю свято: «Так ще ніхто ніколи не Кохав»…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 427 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
