А я до вуст Твоїх прилину І вимолю думками в неба, Щоб цей світанок, в цю хвилину, Завмер, для мене і для Тебе… І від тепла, з усім умінням, Крізь неповторні, милі вії Осяяли мене промінням Твої п’янкі, натхненні мрії… І нас бажання обіймало, Любов взаємністю іскрила, Було нам простору замало, Долоні линули, мов крила… І я просив, і Ти просила Обранця долі і обранку, Щоб напувала вічна сила, Щодня, щоночі і щоранку…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 421 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
