А я до вуст Твоїх прилину І вимолю думками в неба, Щоб цей світанок, в цю хвилину, Завмер, для мене і для Тебе… І від тепла, з усім умінням, Крізь неповторні, милі вії Осяяли мене промінням Твої п’янкі, натхненні мрії… І нас бажання обіймало, Любов взаємністю іскрила, Було нам простору замало, Долоні линули, мов крила… І я просив, і Ти просила Обранця долі і обранку, Щоб напувала вічна сила, Щодня, щоночі і щоранку…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 229 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
