І зранку знов я шлю вірші, Ти почуття могО світання, Натхнення тіла і душі, Моя найперша і остання… Ти – сонця світлий промінець, Ти – надприродна неймовірність, Ти – досконалості вінець, Тобі присвячую я вірність… Вже не співають солов’ї, Зима околиці накрила, Та вірю, що слова мої, В Тобі тріпочуть, наче крила… Я відчуваю подих Твій, Мої вірші Тебе зустріли, І в серце з-під звабливих вій Мені влетіли ніжні стріли…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
1
