| Дивлюсь в твої очі, щоб душу відчути...
І розум питаю, правда чи ні?
Серця питаю чи вірити можна...
Чи постоявши назад відійти...
Серце шепоче, забудь, все, що знала...
Досвід і страхи полиши свої...
Думай, що мить ця - це все, що ти маєш...
Як би хотіла прожити її?
Розум підказує, ти пам'ятаєш,
де опинилась довіра твоя...
І не даремно тобі підказали...
Вір цим словам... Хоч є думка своя...
І море думок кругом мене снують,
прядуть з своїх слів обереги...
А серце й душа лише поруч стоять...
Нема для них в мурах потреби...
Де правда? Як краще? Хто правий, хто ні?
Хочу почути у тиші...
Може почую: "довірся мені"...
Скаже душа твоя лише...
| 
у Вас 