Сон дозволив Тебе обійняти, Запалати від сяйва зіниць, НадихАтися свіжістю м’яти, Надпивати нектар полуниць… І торкатись ТвогО оксамиту, І від шепоту танути вмить, І тремтіти так несамовито, Як можливо лишень уявить… Сон дозволив і Ти не чекала, Що уперше буває не раз, Доля довго цю тайну плекала, Я ховав її в тисячі фраз… Ти для мене нарешті відкрила, Що до Тебе не знав Почуття, Проростають від Щастя крила, Бо Любов – це і є – Життя…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 189 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
