| Не знаю, може доля нещаслива?..
А може стрілася не тим шляхом?
А може винне серце незрадливе?..
Що вибір держить, та чи є резон?..
А може мама виховала вірну?..
В щоденній праці вчила є любов...
Так чом же, мамо, каже не годиться?..
Не тре ні цінностей, ні тих глибин основ?
Невже не вірним я орієнтиром
обрала Бога, й поклик від душі?
Чом сльози котяться, немов осіння злива?..
Ступаю ними наче по росі...
Скажи татусю, чи ти чуєш з неба?
Спитай, ти ближче, як мені іти...
Забути душу і плекати тіло?
І розрахунки з ближніми вести?
Шукаю як сліпець посеред поля...
У серці компас у душі маяк...
Так чом же знову під ногами злива...
І сльози ті чомусь такі гіркі...
Стільки питань, випробувань на щирість...
Про вибір запитали сотню раз...
Та чи знайду я Боже Твою милість?..
Що вірно йду, подай у серці знак...
| 
у Вас 
0
