Як же мені Тебе не вистачає, На слух, на погляд і на дотик, Тепло заповнив м’ятним чаєм, Згорнувсь калачиком, мов котик… А стрілки – вічністю – настінні, Вони чомусь не поспішають, Не знають, миті ці безцінні, Коли взаємністю втішають… Я про любов шепчу в подушку… Цілую ніжно милий ротик, В уяві шлю всю ніжність вушку, Вві сні Ти муркаєш, мов котик… І ніч так довго не минає, А Місяць Зірку зустрічає, Він теж Кохає, то ж він знає: Як же мені Тебе не вистачає…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 170 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
