У нас вже є історія і дати, І неповторне, що єднає нас, Яскраві дні, що можемо згадати, І – миті, - на які відклали час… Не пожалкую ні про що, ні кроку, Хто б що, коли і як не говорив, Немає в Щастя давності і строку, Я б залюбки з Тобою повторив… А Ти щодня мені даруєш сили, Сягати сяйва зоряних світінь, Мої думки в мені заголосили, Бо я Твою Кохаю навіть тінь… Блукав я довго в темені життями, Та серце б’ється тільки за Твоє, Вклоняюсь Долі, тішусь Почуттями І дякую за Тебе, що Ти є…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
1
ще раз дякую