Не читаю думок і не знаю призначення досі, Ти мене, мов повітря, зустрівши, вдихай, видихай, Провидіння підкаже, торішня що значила осінь, І, можливо, Ти чутимеш стукіт у серці: «Кохай»… Не чіпляю замки на Твої вже омріяні замки, Та Ти поглядом милим мене раз-у-раз надихай, І зібравши до купи всі «за», мов душевні уламки, Ти, можливо, відчуєш до мене потребу: «Кохай»… А навколо – спокуси, юрба скандуватиме: «Проти», І весь Світ промовлятиме: «Він – не достойний», - нехай, На колінах стоятиму, битимусь, житиму доти, Поки Ти усвідомиш, що значить насправді: «Кохай»… Ти, не знаючи броду, чекатимеш знаків, печаток, Та у пристрасть шалену віддавши себе, не стихай, Ти – тепло у душі, Ти – щастя затишний початок, Ти – саме Почуття, що нестримно шепоче: «Кохай»…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Та ні. Ось перегляньте: Тиждень з 23 по 29 березня - 10 публікацій: 1. Фаєтон. Фаетон. 2. По сірій дорозі 3. Житіє Йоґа єсть.Житя- то Йога. 4. Януш А. Зайдил
у Вас 
1
