Обійму, мов пташину сполохану, Шепотітиму ніжні вірші, Не питатиму правду закохану, Всім єством пригорну до душі… Я з Тобою у такт трепетатиму І від змаху Твоєї руки У обіймах, неначе літатиму, Бо з Тобою – крилаті думки… Захоплюся п’янкими нектарами, Розчинюсь в ароматі духів, Захмелію духмяними чарами, Чистотою, без тіні гріхів… Мов ту квітку пахучу вдихатиму І плекатиму навіть шипи, І у щасті, і в горі кохатиму, Бо пульсує у серці: «Люби»… Я на Тебе ночами дивитимусь, Як на ту, заповітну зорю, І у місячнім сяйві я литимусь, Бо я мрію з Тобою, творю… Ти довірся теплу під зливою, Без вагань обери почуття І скажи мені: «Так, щасливою, Хочу бути усе Життя»…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
1
