Свої помилки як правило не дуже помітні у віршах,а от чужі будь-ласка! Хоча перечитав пару раз і вже ніби і нічого,читається без зупинок,так що критика буде недоречна,все чудово!
Хто вчинив у своєму житті перелюб, мабуть, повністю з тобою погодиться. Ти дію вклав в оправу слів. А потім будуть не тільки почуття, а й муки совісті.
Писав цей вірш, якраз, щоб ці муки в читача і викликати. Невже вдалося? Дякую за коментар. Мені Тебе дуже-дуже не витачало. Де пропадала моя порадниця?
Якщо дивитись примітивно, то Адам зрадив Собі пізнавши Єву і навпаки, разом вони зрадили Богу, полюбивши плотську хіть сильніше за Нього. А якщо глянути інакше, то Адам і Єва то Єдиний Організм на вічному шляху саморозвитку - Абревіатура(Бог). Адже не даремно Любов чоловіка та жінки то є Божественна Любов. Тобто Адам любив Бога і любив Єву. Але не розрізняв ці дві Любові. То було би розумним вважати, що ми, як нащадки їх(діти Творця) несемо в душі не просто почуття один до одного, а божественну Любов винесену Адамом та Євою з Раю. Саме розуміння цього і робить наші відносити освяченими Плодами Духа Святого: радість, щастя, віра, надія… Саме ці Плоди і є поверненням до Раю – Духовного Раю. У світі поза Раєм, який людина створила ілюзією надавши їй ознаку реальності, звісно існує багато чого ми приймаємо, чи ні, осуджуємо, чи ні… в тому числі і зрада. Але посудіть самі: Ми(Люди) часточки Єдиного. Тож якщо хтось допускає у свідомості поняття зради, то власному собі.. Виступаючи в ролі і провокатора і зрадника(адже безпідставно нічого не стається). А той хто поруч, твоє власне відображення, якщо ти скривиш душею то побачиш те саме.
Поняття – зрада не існує. Але є розуміння особистої потреби. От коли людина навчиться визначати свої бажання, не як потребу чи норму, а як відповідальність перед власним сумлінням, тоді будь які поняття взагалі не місця бути, бо розумієш найважливіше – все чого ти бажаєш то втілені мрії, виплекані совістю, наслідком творення яких є Любов Щастя та радість.
Це мої думки та водночас підтекст даного вірша(я хочу так думати) – почуття людини з минулого життя. З єдиною заувагою – життя єдине, час тільки різний…
Буває... Було, мабуть, у всіх і з усіма трапляється. Розумію, Олександре, автора, але не згодний, що після подібного не буває однолюбів. Ще як бувають!
Світ вже не стане більше тим, Що був за мить до перелюбу, Диявол з виглядом святим Не стане більше однолюбом. !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 5!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
І важко розрадити того хто багато чого не відкрив у любові . Бо зло і добро це все любов , бо любов це і є цей світ життя - і біль і радість дуже часто аж занадто переплітаються і так дуже болюче буває ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
