***

Моя кохана, моя доле,

Чомусь так серденько болить...

Стискається, мов вирватись на волю

Бажає враз із тіла хоч на мить.

                Тремтіння обезкровленої плоті

                Коханням навіженим марить знов,

                Життя – хай зачекає..., потім, потім,

                А зараз вся реальність – лиш любов.

Мов спраглий від відсутності взаємин,

Я схиблено чар-зілля твоє п’ю,

Й не можу зупинитися, бо в мене

З тобою відчуття, що я в Раю.

                Так мучить непомірно осторога,

                Що хтось чи прикре щось розлучить нас,

                Я вперше із молитвами до Бога

                Прошу призупинити плинний час.

Дивлюсь на тебе, мила, і дивуюсь:

Як міг я до тепер без тебе жить?

Захоплююсь, з відвертістю милуюсь,

І впевнююсь, що звички не нажить.

                Чи можна колись звикнути до щастя?

                Чи з Янголом не стане Біс святим?

                Убий, та не лишай мене нещасним,

                Бо світ без тебе буде надпустим.