Наснишся в присмерках світань, Чи в ранній тиші вечорів. Я не втрачаю сподівань І вірю ще в пророцтво снів. Зайди, любове, у мій сад, Де аж до пояса полинь. І, як багато літ назад, Мене ти більше не покинь. Ввійди, кохана, у мій дім, Розвій оскому самоти. Збудують душі молоді Чуття зруйновані мости. Дитинним лагодом розваж Печалі давні і жалі. Життя – не сон і не міраж, - Дива бувають на землі…
Тут, Катю, так полином заросло, що одними своїми руками не впораєшся. Може хтось мене в тому бур'яні і побачить та допоможе навести лад у саду, незнаю...
Любов - як сонечко для всіх і осяває шлях майбутній !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
5!!!!!!!!
