Осінні барви, смутки вечорові… У мряку жовтень вилиє журбу. Крізь відголос несказаного слова Потягне час буденності гарбу. О так, слова…Колись вони блищали Росою мрій на миртових кущах, І літні нескінченні карнавали Веселкою мінилися в очах… Кружляє осінь маревом у кронах, І щуляться зів'ялі спориші. І запах снігу на пустих перонах Завмерлої від холоду душі…
|