Лагідний,теплий,чуйний..., Змінився на очах. Став чомусь буйний, Навіює тільки страх. Усе ламає і трощить, Безжалісний перед красою. Сам не знає де летить, Немовби не має покою. Я зрозумів відразу..., Бо,теж такий буваю. Це-відповідь на образу, Так само поступаю. Коли тебе не оцінили, Як непотріб міняють. Зрадою серце розбили, То на таке штовхають... Зламаю,що створив, Зруйную,що не оцінне. Те,все чим жив...,- Близьке,дороге,рідне. Без жалісті в серці, І,розуміння в голові. Закрию в душі дверці, Й пораджу вітрові. Давай небудем брати, Впадати у відчай разом. Треба напевно шукати, Тоді пощастить двом... Ти, зустрінеш не земну, Красуню!Чутливу і ніжну. А може навіть не одну, Та головне,щоб вірну !
|