Сб, 02.11.2024, 05:26
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1046]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2697]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3381]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1223]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [312]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4482]
Філософам [1308]
Громадянину [905]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи потрібна зміна часу на годину вперед/назад?
Всего ответов: 438

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

МАВЧИНІ ПІСНІ

І. Осінь

Моя душа – спустошене гніздо.
Ти грів у нім свої отерплі крила.
Була я червнем. Все тоді цвіло...
Тепер я – осінь... Плачу... Задощило...
Мій гордий птах, налігши на крило,
Майнув у вирій. Далі – за плечима.
Моя душа – скалічене гніздо –
Дивилась вслід страждальними очима.
Зарубцювались болі на вітрах.
Украла ніч добрячий шмат у днини...
В теплі зимує мій співочий птах,
А я в долонях грію горобини.

2. Зима

Зима снігами землю очища.
А заметілі – шершні навісні.
Усе померло. І моя душа
Забулась, ніби в летаргічнім сні.
Напівжиття чи напівсмерть усе це?
Не треба вже ні сонця, ні зорі...
І лиш короткий біль стріляв у серце,
Коли співати брались снігурі.
Являвся ти мені у білих снах,
Мені на вірші музикою сходив...
Чи згадував про мене гордий птах?
Чи я була для нього епізодом?

3. Весна

Ніяк не може зрозуміти сонце
Дитяче белькотіння ручая.
Дивлюсь у воду... Господоньку, хто це?
Русалка? Мавка? Боже мій, це ж я!
Тепло зробило свою добру справу –
До сонця трави руки простягли,
І втамувати цю зелену спрагу
Зима і осінь вкупі не змогли.
Повипинались із бруньок листочки,
Метеликами всілись на гілках.
Тріпочуть... І душа моя тріпоче
В чеканні, що повернеться мій птах.

Повернеться, повернеться, я знаю!
І завмираю вся в передчутті.
Коли ось так, як я тебе чекаю,
Чогось та дочекаються в житті.
Коли ж твій голос над землею грянув,
То соняшником сонце розцвіло!!!
Ти наді мною політав кругами
І опустився... у чуже гніздо.
Спинилось все. Світило згасло в небі.
Я вражено дивилася, як ти
Все приміряв чуже гніздо до себе
І спалював до мене всі мости.

4. Літо

Той червень, коли я була щаслива,
Нещасну пам*ять спогадом ятрив.
І у душі, від горя сивій-сивій
Гули й гули розбурхані вітри.
Душа, колись розкрилена для тебе,
Засохла і зів*яла ще з весни.
Там, де любистку зеленіли стебла,
Пустили корінь сиві полини.
Осиротіло все й опорожніло.
В печалі посивіли спориші.
А як боліла, Боже, як боліла
Твоя образа у моїй душі!

Хворіла я тобою дні і ночі.
Не знала, чи одужаю колись.
І вже, коли я виплакала очі,
До мого дому пізній птах прибивсь.
Життя його, напевно, не жаліло –
Він важко так і низько так летів.
Йому до болю натомились крила
І очі сумно зблиснули з-під брів.
Коли ж побачив мій погаслий погляд,
Сказав, немов спіткнувся на льоту:
«Вам важко. Коли треба щось, я поряд»,-
І взявсь гніздо приводить до ладу.

Цвіли жоржини, мов далекі мрії,
Закохані гадали на зірках.
Ще порожньо було, але спокійно,
Тому що поруч був мій пізній птах.
Уважний, ніжний і такий терплячий,
Шо у мені прокинулись вірші.
І я відкрила душу. Стало лячно,
Що знову хтось оселиться в душі.
Повірила йому на добре слово,
Наважилася знову зацвісти...
Спасибі за народження любові,
За довгий шлях до радості – прости!

5. Осінь

Зійшли дощі на сивій ниві неба,
Докучливі, холодні, затяжні.
А я горнусь довірливо до тебе,
До вічного вогню в твоїй душі.
А там зима засіє землю снігом.
Усе засне, та я не буду спать.
Мій пізній птах, моя любов і втіха,
Лишається зі мною зимувать.
... Сердитий вітер хмари рве на шмаття,
А по сусідству, на гілках тополі,
Гойдається погашеним багаттям
Чуже гніздо – порожнє і схололе...


Додав: Katya (26.11.2009) | Автор: © Катерина Рубан
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2597 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 21
avatar
1 Viktorivna • 18:23, 26.11.2009 [Лінк на твір]
Ну, Катю, мавка Ви наша... Прожила разом з Вашими віршами цілий рік. І посумувала і пораділа. tongue tongue tongue А ще пораділа, що зміг "хтось", хоч і порепаний гніздо привести до ладу... Тепер хоч на чай... можна у гості приїхати... Жартую... :) Головне, щоб той "хтось" завжди у скрутну хвилину міг підставити своє плече. От. console
avatar
8 Katya • 10:23, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Дякую, Оксаночко!!! Тільки до інших їдете з госеледцями, а до мене лише на чай. На честь твого приїзду заріжемо свиню. Якщо не боїтеся свинячого грипу tongue
avatar
2 45tom • 18:29, 26.11.2009 [Лінк на твір]
Красиво про сезони написано....поетично,образно!
avatar
9 Katya • 10:24, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Спасибі, Олексію!
avatar
3 shetamara • 18:56, 26.11.2009 [Лінк на твір]
Образно, наче про пори року, а там доля людська, життя, переживання, страждання і радості. Майже поема!
Катю, із твоїми віршами переживаємо за ліричних героїнь, плачемо і радіємо за них. Натхнення тобі!
avatar
10 Katya • 10:27, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Так, Тамаро, це все було пережито.Спасибі за розуміння саме мого душевного стану у вірші
avatar
4 Medbrat • 19:37, 26.11.2009 [Лінк на твір]
Ого...я просто вражений.Дуже сподобалося hands hands hands
Єдине прошу:сон Летаргічним зробіть будь-ласка tongue tongue tongue
avatar
13 Katya • 10:40, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Дякую, Медбратику, за зауваження. Уже виправила. Є чому і в тебе повчитися. tongue
avatar
5 COCODE • 19:38, 26.11.2009 [Лінк на твір]
Ну ти .............Я знав що буде сильно написано up Настільки сильно, що я просто в радісному шоці. respect respect respect
avatar
11 Katya • 10:28, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Мішуню, я тобі щиро вдячна за твоє серце!!! Берегтиму його, як зіницю ока!!! tongue :) yes
avatar
Катрусенько, я від Вашого Вірша отримала величезну насолоду...
На осінь-зиму-весну-літо не звертала уваги... Вірш просто лягав на душу, невимушено, ненав"язливо, як іде життя...
Вірш не без огріхів, є ще над чим попрацювати, щоб він став просто БЕЗДОГАННИМ, але зараз він полонить, гіпнотизує відкритістю почуттів героїні.
І як добре, що Вона не побоялася знову відкрити душу...
avatar
12 Katya • 10:35, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Це мій давній вірш. І огріхів у ньому багато. Тоді, коли писалося, не думалося про форму, важливіше було вилити на папір душу. А потім чомусь не піднімалася рука правити те, що диктувалося внутрішнім станом . Згодом обов*язково допрацюю. Спасибі, Катюню, за зауваження.
avatar
7 Zira • 10:10, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Пори року в образі етапів у стосунках - дуже цікаво.
Читаючи вірш, занурюєшся у вир емоцій і почуттів героїні.
Сподобалося!!! up
Справді, слід виправити деякі одруківки. Також звертання -" мій гордий птах(у) "- може краще змінити рядок на "Чи згадував про мене гордий птах, Чи я була для нього епізодом?" (забрати звертання у цьому розділі).
Бажаю успіху, пані Катерино!
:)
avatar
14 Katya • 10:42, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Зірочко, вдячна, що читаєте мою писанину. Отак з Божою і вашою допомогою потроху удосконалю вірш. Спасибі за підказку. Дійсно, так набагато краще. Уже виправила.
avatar
щастя вам!!!!!!!!!!5!
avatar
16 Sofi • 14:00, 27.11.2009 [Лінк на твір]
Боляче, гарно, емоційно так......
потрясаюче!
avatar
17 octava • 21:08, 30.11.2009 [Лінк на твір]
От хто "має в серці те, що не вмирає" hands Щемлива образність - найдивніша мелодія.
avatar
18 Katya • 11:20, 07.12.2009 [Лінк на твір]
Спасибі, Світланко!!! Твоя оцінка занадто висока!
avatar
19 Did • 20:35, 14.12.2009 [Лінк на твір]
Більшість ваших поезій, Катю, мають автобіографіче походження. Читаючи їх, мимоволі переживаю з вами разом всі ваші радості і печалі, дивуюся вашому вмінню так образно говорити про свої почуття. Цей вірш уражає глибиною й точністю змісту.
avatar
20 Katya • 10:05, 15.12.2009 [Лінк на твір]
Дякую!!!
avatar
0
21 spydut • 20:20, 24.12.2021 [Лінк на твір]
Цікаві в позитивності думки


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz