Ні, я не вірю в те, що сталось. Ні, я не буду більш любити. Яке добро луною розіслалось, заборонило вітром жити? Ні, світ вже не той, що був, бо тільки в ньому є несправедливість, у злісні тягарі мене озув і породив сумну мінливість. Ні, я не хочу більше знати тих таємниць, що криються в словах. Ні, я не буду більш тримати сповиту мріями надію у руках. Ні, я не вітер і не дощ тим паче, я не стихія, що може подолати все. Послухай, як тривожно серце плаче, поглянь, який тягар воно несе.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1580 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
